Топ, Цікаве

10 великих міст, які скоро зникнуть з карти планети

Світ безперервно розвивається, і кількість людей також збільшується. І, здавалося б, якщо нас стає все більше, то і місця для проживання повинні тільки ширитися по планеті. Ось тільки в реальності нерідко трапляється так, що навіть масштабні населені пункти з різних причин раптово можуть різко втратити в кількості жителів, а то і зовсім зникнути. Вашій увазі «десятка» найбільших вимираючих міст, які незабаром зникнуть з карти Землі.

Підписуйся на "Дивовижний світ" у Телеграмі!

1. Острів Хасіма (Японія)

У декількох милях від знаменитого на весь світ міста Нагасакі розташоване ще одне відоме місце. Йдеться про острів Хасіма (також – Хашима), який раніше був одним з найбільш густонаселених місць на планеті, а сьогодні повністю вимер. Активне заселення території острова почалося в 1810 році, коли там виявили вугілля. До 1887 року чисельність населення острова складала 5200 осіб, а його площу штучно довелося збільшувати до 16 гектар.

До початку сімдесятих років минулого століття вугільні шахти вичерпалися, і в 1974 році їх остаточно закрили. Після зупинки містоутворюючих підприємств, якими шахти і були, населення стало масово залишати острів, і всього за кілька тижнів Хасіма, що була колись найбільш густонаселеним місцем на Землі, повністю спорожніла.

Нове місто-привид стало популярним місцем для туристів-екстремалів, і останніх не зупиняла навіть заборона уряду Японії на відвідування острова під страхом депортації. Однак хвиля інтересу до таємничого закинутого місця змінила його статус: острів Хасіма в 2015 році включили в список Всесвітньої спадщини в складі  «Об’єкта промислової революції періоду Мейдзі: металургія, суднобудування і вугільна промисловість». Сьогодні відвідування Хасіми дозволено, однак через аварійність ряду будівель туристів пускають тільки на певні безпечні місця.

2. Ордос Кангбаші (Китай)

Історія місця, яке в ЗМІ на перших порах називали «китайським архітектурним дивом». почалася в 2003 році. Причиною появи планів зі створення такого міста став активний розвиток вуглевидобувної промисловості. Забудовниками планувалося звести посеред пустелі  сучасні будинки, які забезпечували б житлом понад мільйон осіб. Однак в реальності це число скоротили більше ніж втричі – до 300 тисяч чоловік.

Ось тільки і цю цифру набрати так і не вдалося: за нашою інформацією сьогодні в Ордос Кангбаші проживає близько 100 тисяч чоловік. І хоча цифра ця все рівно значна, на величезній території міста вона практично непомітна – вулиці здаються порожніми. Фахівці відзначають, що китайці бачать велику перешкоду для покупки квартир там в податковому законодавстві держави.

З подібною ситуацією в утопічному місті мрії китайський уряд миритися не збирається, тому йде на самі різні хитрощі, щоб збільшити кількість населення. Так, в Ордос Кангбаші відкривають філії відомих університетів, а незайняті будинки віддають під гуртожитки для студентів. Також туди переносять державні структури управління округу, де розташоване місто, чим заохочують чиновників до покупки нерухомості ближче до місця роботи.

Крім того, селян із сільської місцевості всіляко заманюють «щедрою компенсацією і безкоштовними квартирами», аби ті переїхали, адже квартири не припиняють продавати в місті. На даний момент в планах уряду збільшити чисельність населення в найближчі роки хоча б удвічі – до 200 тисяч жителів. Можилво, після цього Ордос Кангбаші не виглядатиме таким порожнім.

3. Ашхабад (Туркменістан)

Столиця Туркменістану Ашхабад на фотографіях схожа на місто-казку – сучасна архітектура, розвинена інфраструктура, мальовничі краєвиди. Здається, що саме так повинен виглядати урбаністичний рай. Ось тільки одна-єдина деталь бентежить при перегляді яскравих знімків: на них практично неможливо помітити тих, хто живе в цьому красивому місці.

Місцеві жителі, як і населення всієї держави влучно називає свою столицю «Містом мертвих». Більшість соціологів, як, втім, і простих обивателів, причиною порожніх вулиць Ашхабада називають особливості політичного устрою Туркменістану. Вся справа в тому, що влада веде досить жорстку політику по відношенню до власного народу, тому люди воліють не насолоджуватися чудовими видами, а просто відсиджуватися по домівках.

Ці ж обставини негативно позначаються і на туристичній привабливості Туркменістану в загальному і Ашхабаду зокрема: у держави репутація, схожа з сумно відомою Північною Кореєю: будь-яке сказане слово не в тому місці не в той час може привести до дуже неприємних наслідків, навіть виїзд за межі блискучої столиці там негласно під забороною.

4. Тіандучінг (Китай)

Ще одне китайське місто-привид, в якому люди насправді живуть, але їх особливо і не видно на вулицях. Однак інтерес воно представляє ще й тому, що є вражаючою копією одного з найвідоміших європейських міст. По суті, Тіандучінг є азіатської реплікою Парижа.

Історія цього незвичайного міста почалася близько семи років тому, коли китайська будівельна компанія Zhejiang Guangsha Co. Ltd. прийняла рішення відтворити не далеко від міста Ханчжоу, в курортному містечку Тіандучінг… французький Париж з усіма його знаменитими архітектурними пам’ятками. Так, за кілька років на території міста з’явилася своя Ейфелева вежа, знамениті вулички знаменитої європейської столиці і навіть скульптури і фонтани.

Однак розрахунок забудовника не спрацював: місто залишилося практично незаселеним. Причини цього називається дві – по-перше, сама концепція скопійованого Парижа піддавалася масової критиці, і вже не кожен хотів мати справу з місцем, у якого не найкраща репутація. А по-друге, в Тіандучінгу банально виявилося занадто дороге житло, і купувати його кинулися далеко не всі бажаючі.

5. Прип’ять (Україна)

Звичайно, неможливо уявити список міст-примар без Прип’яті, яке стало символом страшних наслідків, які бувають в результаті надзвичайних подій, пов’язаних з атомною енергетикою. Величезний пам’ятник Чорнобильській катастрофі.

Історія найвідомішого на планеті міста-примари почалася в 1970 році, коли радянський уряд прийняв рішення побудувати населений пункт для співробітників, які обслуговують  Чорнобильську атомну електростанцію. В результаті вийшло комфортабельне за тодішніми мірками місто, в якому проживало майже п’ятдесят тисяч чоловік.

Прип’ять була справжньою вітриною радянського раю: світле чисте місто з широкими вулицями і сім’ями, що гуляють по ньому. Крім того, воно було ще й «молодим»: за нашими даними, середній вік жителів Прип’яті становив всього двадцять сім років. І, звичайно, безпосередня близькість до атомної електростанції наочно демонструвала безпеку радянської промисловості і, відповідно, непорушність самого соціалістичного ладу.

Цікавий факт: Прип’ять називали «містом троянд». Вся справа в тому, що по всій його території було висаджено майже п’ятдесят тисяч трояндових кущів – по числу проживаючих там людей, тому ці квіти були буквально всюди.

Поворотним моментом в історії красивого радянського міста стала дата 26 квітня 1986 року, коли вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Через добу уряд СРСР визнав, що залишати людей в безпосередній близькості від станції неможливо через небезпеку радіаційного опромінення. Тому населення в терміновому порядку вивезли з міста. Величезне місто всього за кілька годин перетворився на привид.

Сьогодні Прип’ять і раніше пустує і вже ніколи не буде заселена. Тільки в приміських зонах в приватних секторах можна відшукати самоселів, які повернулися до своїх домівок і, не побоюючись радіації, продовжують там жити. Але саме «місто троянд» при цьому залишається на піку популярності серед туристів: подивитися на Чорнобильську станцію і Прип’ять щорічно приїжджають десятки тисяч людей, які хочуть побачити своїми очима руйнівну дію «мирного» атома.

6. Орадоур-сур-Глейн (Франція)

На жаль, іноді причиною залишення обжитого місця людьми стають інші люди. Саме так сталося з французьким містом Орадоур-сур-Глейн. Історія цього місця трагічна і показова: воно було просто знищено бійцями СС під час Другої світової війни, а сьогодні воно є масштабним сумним нагадуванням про людську жорстокість.

За словами дослідників, Орадоур-сур-Глейн в 1944 році було зруйноване німецькими окупантами, а практично всі жителі були вбиті: за нашими даними, з майже семи сотень місцевих вижило тільки шестеро, ще близько двох десятків людей встигли покинути село безпосередньо перед початком бійні. Офіційною причиною такого звірства німці назвали помсту за захоплення французькими партизанами штурмбанфюрера СС Гельмута Кемпфа, командира 2-го танкового батальйону розвідки вермахту.

Село було зруйноване і спалене. Ось тільки з невідомих достеменно причин в Орадоур-сур-Глейн люди так і не повернулися, а, коли постало питання про майбутнє цього місця, то ініціативу перехопив особисто генерал Шарль де Голль. Ним було винесено розпорядження не відновлювати інфраструктуру населеного пункту для подальшого його заселення, а зберегти село в якості музею – пам’ятника жорстокості нацистської окупації. А недалеко від цього місця було побудоване нове однойменне село, в якому сьогодні проживають трохи більше двох тисяч французів.

7. Крако (Італія)

Італійське місто Крако – це яскравий приклад місця, яке може бути населене людьми протягом сотень або навіть тисяч років, проте час не щадить навіть такі монументальні точки на карті планети, і рано чи пізно воно буде все-таки покинуте людьми.

Місто, що розкинулося на горі біля самого краю скелі було імовірно засноване ще греками-торговцями в період раннього Середньовіччя. Всі споруди в ньому складаються повністю з каменю. Перша ж документальна згадка про Крако відноситься до кінця 11 століття нашої ери. Після цієї епохи і правителі змінювалися, а місто з каменю продовжувало непорушно стояти, приймаючи все більше місцевих жителів в свої пенати.

Густозаселеним Крако залишався аж до початку шістдесятих років минулого століття, незважаючи на зсуви, які часто відбувалися в гірській місцевості, а також повені і землетруси. Однак після страшних підземних поштовхів 1963 року з міста виїхали останні 1800 жителів, і більше ніколи сюди не повернулися. На сьогоднішній день древнє місто Крако є популярним туристичним об’єктом, проте обширна площа руйнувань і небезпека нових обвалень споруд роблять відвідування туди досить обмеженим.

Цікавий факт: незважаючи на те, що Крако вже не знайти на політичних картах Італії, і він офіційно вважається покинутим містом, за деякими даними, люди там все-таки живуть. По-перше, мова йде про осіб без певного місця проживання, які просто знайшли собі притулок під дахами середньовічних будинків. Однак є інформація і про місцевих жителів, які і після землетрусу 1963 року прийняли рішення залишитися в своїх будинках до кінця.

8. Терлінгуа (США)

Місто Терлінгуа, що розкинулось на території штату Техас  є яскравим прикладом місця, яке вимирає через виснаження корисних копалин, в рамках видобутку яких його і будували. Місцевість вирішили заселити, коли там були знайдені поклади кіновару (мінералу, що має в своєму складі ртуть). Тому до початку двадцятого століття на території Терлінгуа гірничодобувною діяльністю займалися вже чотири відповідні компанії.

 Звичайно, така видобувна активність позначилася і на заселенні новоствореного міста – вже до 1903 року там проживало приблизно трьох тисяч чоловік, і протягом декількох десятиліть після в Терлінгуа вирувало життя. Однак до початку нового, ХХІ століття ситуація кардинально змінилася: запаси кіновару стали вичерпуватися, і люди почали залишати місто.

В  підсумку, згідно офіційним переписом, станом на 2010 рік в Терлінгуа офіційно проживало всього 58 чоловік. На сьогоднішній день там ще живуть люди, однак вони налічують кілька сімей, які, втім, вже не займаються видобутком  матеріалу, а організовують невеликі екскурсійні програми для туристів по курних церквах, фермах і кладовищах і так майже мертвого міста.

9. Вароша (Кіпр)

Навіть в туристичній Мецці, якою можна справедливо назвати Кіпр, знайшлося місце повноцінному місту-примарі. В даному випадку мова йде про місце під назвою Вароша. Ось тільки причиною запустіння цього колись центру туристичної життя виявилися не катаклізми або протягом часу, а геополітичні домагання.

На початку сімдесятих років минулого століття Вароша справедливо вважалася найбільш популярним туристичним місцем у всьому Кіпрі і одним з найбільш відвідуваних на планеті. У його готелях зупинялися не тільки відпочиваючі, а й зірки світового масштабу. Однак все це зруйнувалося в 1974 році, коли турецька армія вторглася на територію Кіпру з метою встановити контроль над територією.

Коли Вароша опинилася під пануванням Туреччини, грецькому населенню було наказано взяти з собою найнеобхідніше і назавжди виїхати зі своїх будинків. З тих пір пройшло більше сорока років, проте Вароша так і знаходиться в запустінні, відрізана від людства. Будинки колишніх готелів або багатоквартирних будинків поступово руйнуються, а колишня колись туристична Мекка Кіпру так і залишиться містом-примарою.

10. Балестрино (Італія)

На відміну від того ж Крако, інше італійське місто Балестрино все ще зберігає чимало таємниць і секретів. Це місто бере свій початок приблизно в першому тисячолітті нашої ери, хоча точних відомостей про його появу не збереглося. До 19 сторіччя в ньому налічувалося найбільша кількість місцевих жителів. Повна історія Балестрино зберегла сліди перебування там і стародавніх римлян, п’ємонтців, і навіть імператора Карла Великого.

Однак мальовниче місце розташування серед гір в підсумку і стало причиною його спустошення. Ще в кінці 19 століття сильний землетрус зруйнував дощенту прилеглі до Балестрино поселення, і саме місто довелося реконструювати. Але ось черговий природний катаклізм 1953 року і наступний за ним статус «геологічної нестабільності» даної місцевості змусили покинути місто останні 800 жителів.

Але зовсім недавно у стародавнього італійського міста з’явився шанс на нове життя. Так, з’явилася інформація про початок заходів з реконструкції архітектурного комплексу Балестрино. Крім того, уряд Італії висловлює зацікавленість в розвиток цього місця як туристичної пам’ятки.

Цікавий факт: щоліта на канікули в Балестрино приїжджають нащадки маркіза Доменіко, які є непрямими спадкоємцями династії. Вони офіційно володіють замком маркізів і вважають, що сімейних традицій необхідно дотримуватися. Це ж і стало приваблювати колишніх жителів міста повернутися назад в рідні стіни.