Петра — стародавнє місто, висічене в скелях. Воно розташоване в Йорданії — країні, більшу частину якої займають пустелі. Дістатися до цього унікального об’єкта можна тільки по вузькому каньйоні, і зробити це не так вже й просто. Але все ж це не зупиняє туристів.

Підписуйся на "Дивовижний світ" у Телеграмі!

Нас як і багатьох, приваблюють загадки міст, загублених у просторі та часі. І у випадку з Петрою питань набагато більше, ніж відповідей.

1. Хто і коли побудував це місто?

Петра закинута вже багато сотень років, але тисячоліття тому вона процвітала. Це був великий торговий вузол, розташований прямо на перетині доріг, по якому переправляли шовк, спеції з Індії до Аравії, Африки, Єгипту і назад. Це дозволяло місцевим жителям купатися в золоті.

Не зовсім зрозуміло, коли місто було побудоване, але відомо, що сталося це ще до нашої ери. Петра була столицею Набатейського царства. За деякими оцінками, в її кращі роки тут проживало близько 20 000 чоловік.

2. Як взагалі можливо вирізати місто в скелі?

Фасади будинків були висічені прямо в стінах каньйону, і вони вражають уяву. Витончена різьба свідчить про високий рівень розвитку цієї цивілізації й майстерність будівельників.

Головний вхід в місто називається Ель-Хазне, або Скарбниця. Так його прозвали місцеві бедуїни, які дійсно вірили, що там зберігаються незліченні багатства. Ворота вирізані з прекрасного рожевого пісковика, завдяки чому Петру також називають Рожевим містом.

Будівельникам однозначно довелося нелегко. Щоб звести подібні конструкції, вони повинні були володіти чималими знаннями й вміннями. Давнім майстрам вдалося створити будівлі, які ні по декору, ні по архітектурі абсолютно не поступалися грецьким і римським пам’яткам.

Яким чином вдалося вибити в скелі таку будівлю, незрозуміло. В окрузі немає абсолютно ніяких дерев, з яких можна було б зробити будівельні крани. Як припускають вчені, будівництво почалося зверху: на необробленій скелі можна було стояти, поступово спускаючись, поверх за поверхом. І, використовуючи тільки зубила і молотки, місцеві інженери домоглися приголомшливого результату.

3. Чи рятували скелі від ворогів?

Інші народи заздрили багатству набатеїв, і місту довелося відбиватися від греків. Петра перемогла. Але коли прийшли римські завойовники, їй довелося здатися. Ще довгі роки Петра процвітала, але вже під владою Римської імперії.

У IV столітті н. е. землетрус зруйнував більшу частину міста і завдав багатьом районам непоправної шкоди. Римляни вирішили покинути пошкоджене місто. Пізніше його захопила Візантійська імперія.

4. Чому Петра виявилася загубленою й куди зникли люди?

З розвитком технологій з’явилися морські торгові шляхи, а Петра втратила своє стратегічне значення і залишилася кинутою напризволяще і прихованою в пісках. Так вона стала загубленим містом.

Але потрібно відзначити, що Петра була загублена тільки для західних цивілізацій, адже місцеві знали про приховану перлину пустелі. Плем’я бедуїнів жило в печерах міста. Вони називали себе нащадками набатеїв і не хотіли, щоб хтось ще знав про Петру, оскільки побоювалися, що люди прийдуть туди в пошуках скарбів і зруйнують залишки споруд. Тому вони зберігали місце розташування міста в найсуворішій таємниці багато років.

5. Як європейці дізналися про Петру?

Її відкрили 12 серпня 1812 року. Молодий швейцарець Йоганн Людвіг Буркхардт почув розмови про таємниче місто під час своєї поїздки в Каїр. І потім йому навіть довелося замаскуватися під араба, щоб переконати гіда проводити його в це загадкове місце.

Йоганн не зміг довго пробути в Петрі, адже він не був місцевим жителем. Він навіть не міг з усією впевненістю заявити, що перед ним саме те місто, яке він шукав, адже навколо не було ніяких явних підтверджень. Проте тепер про Петру знали в Європі, і слідом за Іоганном сюди приїхали й інші дослідники, які зробили точні малюнки. І все ж перші розкопки тут почалися тільки в 1929 році, і з моменту відкриття загубленого міста пройшло вже понад 100 років.

6. Навіщо потрібна Скарбниця?

Археологи не цілком розуміють, для чого була споруджена Скарбниця. Хтось вважає, що це гробниця набатейского царя. Інші стверджують, що це було місце для зберігання документів або навіть якийсь храм. Про Скарбницю відомо, що вона була побудована однією з останніх, коли місто вже було багатим та процвітало.

7. Як люди виживали в пустелі й скелях без води?

Жителі Петри були експертами в області технологій, пов’язаних з водою. Вони будували цистерни, дамби, тунелі й резервуари, і місто було свого роду оазисом для втомлених подорожніх. Чудово розвинені технології дозволяли місцевим залишатися в місті навіть у посуху.

У певні періоди в цій місцевості траплялися паводки, проте набатеї справлялися і з цим. Вони будували греблі й акведуки, які перенаправляли потоки дощової води в місто, завдяки чому люди могли існувати.

8. Як взагалі люди жили в скелях? І чи жили вони всередині?

Петра була великим релігійним центром, і ймовірно в ній проживали священнослужителі, торговці, скульптори, люди, зайняті у сфері послуг. У Петрі понад 1 000 гробниць, і багато хто з них розраховані на сім’ї або навіть цілі племена. Ймовірно, багато городян так чи інакше були пов’язані з похоронним бізнесом.

Цікаво, що відповісти на питання, чи жили всі 20 000 чоловік (а за деякими даними, 30 000) всередині Петри, складно. Виходячи з грубих підрахунків, навіть якщо в кожному домогосподарстві було в середньому 10 осіб, в місті повинно було можливо 2 000 просторих помешкань. Але їх набагато менше. Ймовірно, частина жителів розміщувалася в наметах за кам’яними стінами.

9. Хто покоїться в гробницях Петри?

На цей рахунок у дослідників немає ніяких припущень. Точно можна сказати, що ніші були вирізані в різні історичні періоди, тому що вони дуже різняться зовні. Жителі Петри, на відміну від інших набатеїв, не робили написів на гробницях, що дозволяють зрозуміти, хто в них похований. Однак вони вважали, що на тому світі покійні можуть поїсти й добре провести час, раз залишали разом з їхніми тілами їжу і різні предмети побуту.

Цікаво те, що спочатку Петру через неймовірну кількість гробниць взагалі вважали одним величезним некрополем. І тільки потім вчені з’ясували, що це все ж був прекрасно розвинене місто.

10. Що є в Петрі крім красивих воріт, на тлі яких всі фотографуються?

Одна з найбільш вражаючих будівель Петри — амфітеатр. Він знаходиться майже в центрі міста і вміщає до 8 500 осіб.

Серед інших вражаючих об’єктів цього міста — вулиця фасадів з безліччю гробниць і монастир Ад-Дейр. Це красива монументальна споруда, про призначення якої сучасні дослідники можуть лише гадати.

У 1985 році Петру оголосили частиною Всесвітньої спадщини «ЮНЕСКО», а у 2007-му — одним з нових 7 чудес світу. З племенем бдул уклали угоду про переміщення його на деяку відстань від міста, і тепер бедуїни живуть в спеціально побудованих для них поселеннях. Одне з головних їхніх занять — туристичний бізнес.

11. За воротами Петри розкидані монументальні «кубики». Навіщо вони?

Багато що в Петрі досі залишається загадкою. Наприклад, в ній є величезні камені — квадратні монументи, розкидані за стінами міста. Ніхто не знає, навіщо їх поставили та що вони собою являють. За легендою, всередині них перебували джини, які повинні були охороняти стародавню столицю.

12. Чи зможемо ми коли-небудь розкрити всі загадки Петри?

У Петрі досі відбуваються відкриття. У 2016 році археологи виявили церемоніальний майданчик неймовірних розмірів. І зараз дослідники все ще намагаються з’ясувати, що ж це таке. У 1993 році були знайдені сувої, що датуються візантійським періодом. Їх зміст досі залишається загадкою.

Археологи припускають, що зараз відкрито лише 15% міста, а решта 85 знаходяться під землею і поки залишаються недоторканими. Так що нам потрібно ще багато дізнатися про цей загублений скарб.

Близький Схід не користується особливим успіхом у туристів. Однак, попри це, у 2019 році Петру відвідало понад 1 000 000 чоловік. Це одне з найбільш відвідуваних місць розкопок у світі. Тут знімали фільм «Індіана Джонс і Останній хрестовий похід», проводили культові фотосесії, сюди прагнуть потрапити люди з усього світу.

Іноді туристів пускають в Петру вночі, і тоді дорогу до неї й головний вхід в загублене місто прикрашають свічками та ліхтариками.