Топ, Цікаве

5 міфів про імунітет, в які не можна вірити в XXI столітті

Дізнайтеся, які існують помилки про захисної системі нашого організму можуть серйозно нашкодити здоров’ю.

Підписуйся на "Дивовижний світ" у Телеграмі!

Міф № 1. Щеплення не допоможуть

Введення вакцин в організм людини проводять для того, щоб забезпечити його захист від шкідливого збудників. Щеплення роблять здоровій людині, щоб заздалегідь «озброїти» організм засобами боротьби з інфекцією.

Після того як в організм потрапляють компоненти вакцин, запускається той же механізм, який працює при виникненні інфекції. Імунні клітини – B-лімфоцити – запускають вироблення антитіл, молекул імунітету, які служать мітками чужорідного і допомагають швидко рятувати організм від збудників.

При вакцинації не відбувається запуску активних дій для знищення патогена, оскільки вакцини захворювання викликати не можуть. Це свого роду «репетиція» дій імунної системи у відповідь на потрапляння небезпечного інфекційного агента.

Після щеплення і синтезу необхідних антитіл, організм вже «виграє час»: його B-лімфоцити «пам’ятають», які саме антитіла потрібно виробляти при зустрічі з тим чи іншим патогеном. Ці антитіла успішно дозволять компонентам імунітету виявити загрозу і видалити її з організму до того, як розвинеться захворювання.

Ліцензовані вакцини ретельно перевіряються, а після виходу на ринок стають постійним об’єктом повторних перевірок і відгуків.

Вакцинація не дає 100% гарантії того, що щеплена людина не захворіє, але ця процедура значно знижує ймовірність бути інфікованим небезпечним збудником.

За даними ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), щороку імунізація дозволяє запобігати від двох до трьох мільйонів випадків смерті від дифтерії, правця, кашлюку та кору, а небезпечний вірус натуральної віспи і зовсім вдалося перемогти за допомогою щеплень.

Міф № 2. Дітей потрібно тримати в стерильності, тому що у них немає імунітету

Насправді, у новонароджених імунітет є, але розвивається він поступово протягом декількох років згідно генетичній програмі, закладеної в ДНК. Вона реалізується в міру дорослішання дитини.

Поки плід знаходиться в утробі матері, його оберігає материнський імунітет. Поступово формуються лімфоїдні органи: кістковий мозок, тимус, скупчення дифузійної лімфоїдної тканини, лімфатичні вузли, селезінка. Крім того, в печінці, селезінці і кістковому мозку плоду утворюються імунні клітини – лімфоцити, нейтрофіли, еозинофіли.

У перші три місяці після народження малюка захищають виключно материнські антитіла. Перенесення антитіл типу lgG відбувається в останньому триместрі вагітності. Материнські антитіла з часом розпадаються, і до 3-6 місяців багато з них припиняють функціонувати.

Шкіра дитини, чутлива навіть до дрібних пошкоджень, покрита первородним мастилом vernix caseosa. Це воскоподібна суміш, що виділяється сальними залозами. Вона містить антимікробні речовини – лізоциму, дефенсин, псоріазін, антимікробні жирні кислоти. Всі вони складають антимікробний щит, який оберігає немовля від великої кількості різноманітних хвороботворних мікробів.

Крім цього, в кишечнику новонародженого на момент народження вже присутні Пейєрові бляшки – скупчення T- і B-лімфоцитів у слизовій. При попаданні мікробів, вони провокують імунну відповідь і надалі допомагають адекватно реагувати на чужорідне в травному тракті.

У дитини з народження є програма розвитку імунної системи. Для того, щоб реалізувалося її дозрівання, необхідні контакт з різними антигенами та час.

Зрозуміло, поки імунітет не зміцнів в повній мірі, діти сильніше, ніж дорослі, схильні до ризику заразитися тією чи іншої інфекцією. Однак, прагнення до створення «стерильних умов» для дитини загрожує розвитком реакцій гіперчутливості – алергій і аутоімунних захворювань.

Існує гіпотеза про гігієну, згідно з якою розвиток подібних станів провокується недостатнім контактом з інфекційними агентами, симбіотичними мікроорганізмами – представниками нормальної мікрофлори і паразитами в ранньому дитинстві. Недолік такого роду контактів призводить до порушення встановлення імунної толерантності – несприйнятливості до власних клітин і молекул.

Імунітет дітей, які живуть в умовах, близьких до стерильних, може в майбутньому опинитися нерозвиненим.

Еволюційно людина завжди отримувала певний рівень навантаження на імунну систему у вигляді певної кількості патогенів. Якщо число тих, що оточують антигенів падає, то організм починає атакувати нешкідливі частинки і з’єднання. Наприклад, пилок квітів або компоненти їжі можуть ставати причиною розвитку імунної відповіді.

Вважається, що імунна система дозріває до 12-14 років, коли в юному організмі починає вироблятися стільки ж антитіл, скільки і в організмі дорослої.

Міф № 3. Імунітет зміцнюють йогурти і мультивітамінні добавки

Існує безліч рекомендацій в рекламі та ЗМІ, які переконують купувати йогурти з бактеріями, мультивітамінні комплекси, чудо-імуностимулятори та багато іншого. На жаль, ідеального і простого рецепту профілактики інфекційних захворювань немає.

Почнемо з йогуртів. У рекламних роликах нам розповідають про те, що імунітет залежить від мікрофлори кишечника, а йогурти з корисними бактеріями покращують мікрофлору – а значить, і імунітет організму.

Сьогодні нам відомо, що в кишечнику людини живуть близько тисячі видів бактерій, які відіграють найважливішу роль в нормальному функціонуванні організму. Тривала коеволюція бактерій і організму людини призвела до виникнення складних механізмів взаємодії компонентів імунітету з представниками мікробіома.

Мікрофлора кишечника не тільки допомагає травленню і виробляє життєво важливі вітаміни групи B і вітамін K, які не здатні синтезувати наш організм, але і перешкоджають проникненню патогенних мікробів, підтримуючи цілісність слизової кишечника і фізично перешкоджаючи їх прикріплення до клітин кишечника.

Але справа в тому, що бактерії ззовні, зокрема – корисні йогуртові бактерії – не здатні надовго затримуватися в кишечнику.

Це підтвердив американський дослідник Шервуд Горбах, який вивчав штами бактерій більше 20 років – йому не вдалося знайти  бактерії, які затримуються в кишечнику, ні в однієї з молочних культур Америки, Європи та Азії. Якщо деякі штами і виживали після соляної кислоти шлунка, то все одно зникали через 1-2 дні.

Хоча сьогодні деякі пробіотики і показали в експериментах багатообіцяючі результати, але поки у вчених недостатньо переконливих наукових даних про їхню користь.

У США Управління по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів не схвалив жодного пробіотика для профілактики або лікування будь-якого захворювання, в тому числі і пов’язаних з імунною системою.

Може, тоді допоможуть мультивітамінні добавки? Вітаміни допомагають здійсненню всіх найважливіших ферментативних реакцій, що протікають в організмі. Всього організму людини необхідні 13 вітамінів для нормальної життєдіяльності: вітамін A, вітаміни групи B (B1, B2, B3, B5, B6, B7, B9, B12), вітаміни C, D, E і K.

Вітаміни A, С, D, E і B6 були відзначені як найважливіші учасники процесів, пов’язаних з імунітетом. При їх нестачі порушується активація T і B-лімфоцитів, а також більшою мірою виробляються прозапальні сигнальні молекули, які в деяких випадках можуть ускладнювати патологічні процеси.

На жаль, мультивітамінні комплекси найчастіше виявляються марними, тому що синтетичні вітаміни в таблетках засвоюються гірше або зовсім не засвоюються нашим організмом.

Деякі компоненти добавок – наприклад, кальцій і залізо – не можуть засвоюватися спільно. Зокрема, жиророзчинні вітаміни A, D, E і K часто випускаються у вигляді таблеток, які не містять ніяких ліпідів, необхідних для всмоктування.

Лікарі-дієтологи, вчені та експерти авторитетних організації, таких як ВООЗ і FDA (Food and Drug Administration), рекомендують повноцінно харчуватися і отримувати вітаміни з їжею. У разі нестачі вітамінів, потрібно консультуватися з лікарем і переглядати режим харчування і склад продуктів.

Спроби поповнити запас вітамінів самостійно, без консультацій лікарів, можуть бути досить небезпечні.
Згідно десяткам наукових досліджень, щоденне надмірне вживання вітамінів може призводити до збільшення ризику розвитку різних захворювань.

Міф № 4. У мозку імунітету немає

Мозок, як і деякі інші тканини і органи – рогівка ока, яєчка, щитовидна залоза – називають іммунопривілегійованим органом через те, що від основних компонентів імунної системи він відокремлений за допомогою гематоенцефалічного бар’єру. Цей бар’єр в тому числі захищає тканини органу від контакту з кров’ю, в якій містяться клітини і молекули імунітету.

Імунні реакції в мозку відбуваються трохи інакше, ніж в іншому організмі. Оскільки мозок дуже чутливий до різних ушкоджень, його імунна відповідь ослаблена, але це не означає, що її немає зовсім.

Наприклад, в мозку є «свої» імунні клітини – мікроглія – ​​це ізольовані макрофаги мозку, які захищають тканини органу від інфекційних агентів. При фагоцитозі («поїданні») збудників інфекцій мікроглія виробляє сигнали, що викликають запалення в окремих ділянках головного мозку.

Раніше вважалося, що присутність імунної системи в мозку було обмежено клітинами мікроглії. Але в 2017 році Доктор Деніел Рейх провів разом зі своєю науковою групою серію експериментів з використанням магнітно-резонансної томографії та виявив лімфатичні судини в мозкових оболонках мавп і людей.

Крім клітин імунітету і лімфатичних судин, важливу роль в нормальному функціонуванні мозку грають і молекули імунітету. Так, цитокин IFN-γ – сигнальна молекула, яка здійснює захист від вірусів – бере участь в регуляції соціальної поведінки.

Вчені з університету Вірджинії і Массачусетського Університетів виявили взаємозв’язок дефіциту цитокину з соціальними розладами і порушенням нейрональних зв’язків, які також спостерігалися у тварин з імунодефіцитом. Це можливо було усунути при введенні інтерферону в спинномозкову рідину.

Міф № 5. Якщо імунітет працює дуже активно, то це завжди добре

Надмірна активність імунітету може бути небезпечною для організму.

Імунна система має здатність знищувати чужорідні об’єкти, в тому числі інфекційні, і позбавляти їх організм. Але іноді імунітет може приймати нешкідливі клітини організму за потенційний патоген. В результаті неконтрольованої імунної відповіді можуть виникнути алергічні реакції або реакції гіперчутливості.

За класифікацією, запропонованою британськими імунологами Філіпом Джеллі і Робіном Кумбсом ще в 1963 році, виділяють чотири типи таких реакцій. Перші три типи реакцій гіперчутливості – це реакції негайного типу, оскільки імунна відповідь розвивається через кілька хвилин після контакту з алергеном. Четвертий тип реакцій характеризується більш тривалим періодом розвитку – від декількох годин до декількох днів.