Так можна. Це дивовижне явище, що представляє собою оптичний ефект, називається паргелій («помилкове сонце» – від грецького «пара» і «Геліос»). Воно відзначене ще Аристотелем, який і дав йому назву помилкового або уявного сонця.

Підписуйся на "Дивовижний світ" у Телеграмі!

У «Слові о полку Ігоревім» згадується, що перед навалою половців і полоном Ігоря «чотири сонця засяяли над руською землею», і це було сприйнято як знак біди, що насувається. І в «Повісті временних літ» описується незвичайне явище, датоване 7 лютого 1102 року

Астрономічна енциклопедія зазначає, що на Русі за старих часів помилкові сонця називалися «вуха», «сонце з вухами», «пасонце» (з наголосом на першому складі).

У Китаї з найдавніших часів записувалися випадки виникнення паргелію і збереглися, наприклад, малюнки імператора мінської династії Чжу Гаочжі (1425 г.) в рукописі «Тянь юань юй чи сян і фу» («Есе про провісників»). Є історичні свідчення про те, що під час облоги Магдебурга армією Карла V (1551) над містом виникло кілька зображень сонця. Це викликало настільки сильний переполох у загарбників, що облога була знята.

А перу Джека Лондона належить оповідання «Стежкою помилкових сонць», в якому оповідь індійця супроводжується рефреном: «По обидва боки сонця стоять помилкові сонця, так що в небі їх відразу три. В повітрі від морозу алмазний пил».

Та й у наш час це трапляється часом, причому не так вже й рідко. Паргелій неодноразово помічалися в Криму, Якутії, Києві, Москві, Петербурзі.

Що ж таке паргелій, яким чином він виникає?

Це одна з форм гало – яскравого кола (кіл), що виникають, коли промені світла заломлюються на густих  високих хмарах крижаних кристаликах (не будь-яких, а тих, що мають форму шестигранних призм). Поки крижинки летять вниз, їх площини орієнтовані паралельно поверхні Землі. Виникає ефект мільйонів лінз, іншими словами – незліченна безліч сонячних зайчиків.

Існують і інші форми гало: світлові стовпи, дуги і т. п. Їх типологія включає більше 90 видів, які розрізняються по розташуванню в небі, забарвленості, частоті спостереження, віддаленості від джерела світла, формою і орієнтації кристалів. Конкретний прояв залежить від кута заломлення світла. А є й такі, що не вкладаються в класифікацію і практично не піддаються поясненню з точки зору сучасної науки.

Буває і місячне гало, яке називається параселеною. Задовго до появи метеорології наші предки користувалися цими «видіннями» для передбачення погоди. Зокрема, поява місячних гало пов’язувалося з майбутнім дощем.

Ті, кому довелося спостерігати сонячні і місячні «двійники», відзначають, що це дуже красиво. Мій чоловік бачив це влітку 1980 року, а я поки що – ні разу. Цікаво, чи є серед наших читачів свідки уявних сонць і місяців?