Жителі кам’яних джунглів навряд чи замислюються про те, наскільки міське середовище проживання відрізняється від природного. Таке порівняння, мабуть, спадає на думку тільки коли пригріває весняне сонечко і дуже хочеться виїхати на природу з обридлого галасливого і брудного міста.

Підписуйся на "Дивовижний світ" у Телеграмі!

Великі міста і промислові зони відрізняються від природного середовища:

– високим ступенем освоєння території;
– компактністю проживання мешканців;
– розвиненим промисловим виробництвом і комунальним господарством.

Поява і розвиток великих міст і промислових зон зачіпає всі компоненти природного середовища: атмосферу, гідросферу, рослинний і тваринний світ, ґрунт, рельєф, клімат і ін.

В результаті появи і розвитку міст природні умови сильно змінюються в порівнянні з природними, що існували раніше і збереглися на прилеглих територіях. При цьому створюється нове, багато в чому штучне середовище.

У містах утворюється специфічна урбоекосистема. Вона являє собою нестійку природно-антропогенну систему, що включає архітектурно-будівельні об’єкти і різко порушені природні екосистеми. У міру розвитку урбоекосистем відбувається зміна взаємопов’язаних природних, соціально-економічних, демографічних та інших характеристик міського середовища, що призводить до посилення системності в ході урбанізації.

Екосистеми, що існували раніше на промислових і міських територіях, або зовсім руйнуються, або зберігаються лише їх окремі елементи. Для урбанізованих територій слід говорити не про збереження природних екосистем, що існували тут раніше, а про створення і розвиток нових урбоекосистем. Вони включають в себе ті елементи природних екосистем, які необхідні для створення найбільш сприятливих умов проживання людини в місті.

З розвитком міста і його укрупненням, люди, що живуть в цьому місті, все більше віддаляються від природного середовища. Зараз вже можна уявити собі, що в майбутньому людина буде жити і працювати в містах і промислових зонах, фізично відокремлених з усіх боків від «прилеглих» територій, тобто в повністю створеному нею штучному природному середовищі.

Добре це чи погано? Думки з цього приводу дуже суперечливі: від самих песимістичних до вкрай оптимістичних. Важливо відзначити, що, незалежно від існуючих думок, така фантастична картина майбутнього стає все більш реальною.

Перетворене або новостворене природне середовище – урбоекосистема, підтримується виключно людиною. Тому вона досить уразлива як щодо антропогенних, так і біотичних і фізичних факторів навколишнього середовища. Якщо природні екосистеми протягом тривалого періоду часу самі підтримують свою життєдіяльність в необхідних для їх існування межах, то перетвореному міському середовищу потрібна постійна допомога людини для підтримки її параметрів функціонування. У зв’язку з цим у великих містах спостерігається постійне перевищення зовнішнього споживання над внутрішнім, а також постійний підвід енергії і ресурсів ззовні.

В даний час на підтримку позитивних для людини змін навколишнього середовища у великих містах і промислових зонах спрямовуються значні зусилля. Однак, незважаючи на це тут, поряд з позитивними, все в більшій мірі проявляються негативні зміни, викликані як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами.

Виходить парадокс: незважаючи на прагнення до створення в місті найбільш комфортних умов життя та роботи населення, спочатку, під впливом антропогенного навантаження, в урбоекосистемі відбуваються зміни природного середовища, спрямовані проти людини. В результаті виникає цілий спектр екологічних проблем якості довкілля, пов’язаних із забезпеченням безпеки і захищеності людини, як компонента урбоекосистеми, від шкідливих впливів техногенних і природних екологічних факторів.

Багато хто вважає, що погіршення екологічної ситуації в містах – нове явище, з яким людство зіштовхнулося кілька десятиліть тому, що обумовлено швидким розвитком промисловості. Але це не так. Екологічні проблеми, пов’язані з розвитком міст, старі як світ.

Наприклад, в містах стародавнього світу відзначалася велика скупченість населення. Так, в Олександрії в I-II рр. н.е. щільність населення становила 760 осіб на 1 га, в Римі – 1500. (У центрі сучасного Нью-Йорка на 1 га припадає 1 тисяча осіб!) У старовинних містах були дуже вузькі вулиці, їх ширина була в межах 2-4 м. Вершники і вози, які рухались  по таких вулицях  створювали неймовірний шум. Санітарний стан міст залишав бажати кращого, і це призводило до спалахів небезпечних епідемій, таких як чума.

Не випадково за тих часів у деяких філософів виникли сумніви, а чи потрібні взагалі великі міста. Наприклад, Аристотель і Платон неодноразово писали трактати, в яких вони обговорювали питання про оптимальні розміри населених пунктів, їх раціональний устрій, планування, архітектуру і взаємозв’язок з навколишньою природою.

В епоху промислової революції процес укрупнення міст став набирати обертів. До початку 20 століття в світі існувало 12 міст з населенням понад мільйон чоловік.  Науково-технічна революція привела до того, що обсяги промислового виробництва збільшилися тисячократно, зросла енергоозброєність, швидкість передачі інформації і т. д.

Всі ресурси для своїх потреб людство нерозважливо бере з нашої біосфери. За багато років сформувалося споживацьке ставлення до природи як до якогось невичерпного джерела. Але природа почала жорстоко мстити людині – «господареві Землі»: людям стало важко дихати в великих містах, важко знайти чисту воду…

Чи не час зупинитися і подивитися навколо на справу рук своїх? Потрібно докорінно переглянути ставлення людини до навколишнього середовища. Слід виховувати нове покоління людей (бажано з раннього дитинства), яке б з розумінням ставилося до проблем взаємодії людини і природи і використовувало новітні технології, щоб зберегти те, що ще залишилося.

Тільки тоді великі міста і промислові зони не будуть «чорними дірами», що пожирають людей, а історія людства матиме своє щасливе продовження.