Цікаве

Куди пропали відкриття у фізиці?

Останні десятиліття бідні, як ніколи, на відкриття. Практично ні в одній галузі знань не з’явилося нічого принципово нового, лише продовження вже зробленого, логічні наслідки зі старих відкриттів. Ну і, зрозуміло, нові технології, що базуються, знову ж таки, на все тих же відомих вже фактах.

Підписуйся на "Дивовижний світ" у Телеграмі!

Висока фізична наука взяла відпустку, а більшість вчених-фізиків займається прикладними проблемами.

На зорі виникнення наук фізика була частиною філософії і була наукою не стільки «точною», як це прийнято тепер називати, скільки описовою. Не існувало «точної» мови, яка могла би привести фізику до якого-небудь єдиного знаменника, зробити її менш абстрактною. Тобто не існувало відповідних фізичних теорій математики.

Проте відсутність математики не завадила створенню атомістичної теорії Левкіппа-Демокріта, не виявилася перешкодою для Лукреція, який зміг цю теорію детально і цілком доступно викласти. Але ж, згідно даних, які дійшли до нашого часу, Демокріт аж ніяк не був учнем знаменитих у той час філософів і матеріалістів. Навпаки, його навчанням займалися маги і халдеї. І вивчав він не скільки буде два на два, а теорію левітації, читання думок на відстані, телепортацію і інші абсолютно неймовірні речі, які сучасна традиційна наука практично повністю відкидає як неіснуючі, казкові фантазії. І все ж саме ці «фантазії» дозволили створити одну з найбільш матеріалістичних теорій. Здавалося б – неймовірно! Але, як бачите, не просто можливо, а й цілком реальний факт.

Сучасна фізика, як наука фундаментальна, знаходиться в стані глибокої кризи. Це стало відомо аж ніяк не сьогодні. Мало не з початку ХХ століття багато вчених намагалися звернути увагу на простий факт: фізика зайшла в глухий кут, математичний апарат, який був спочатку мовою фізики, став настільки громіздкий, що не стільки описує фізичні явища, скільки маскує їх сутність. Більш того, цей математичний апарат безнадійно застарів і відстав, з його допомогою неможливо описати, а вже тим більше пояснити багато явищ, результатів проведених експериментів і так далі.

Як взагалі з’являється і еволюціонує мова? Якщо розглядати спрощено, то виникнення мови – наслідок ускладнення побуту і збільшення кількості знань. На зорі цивілізації аудіальне спілкування було лише доповненням, цілком можна було обійтися мовою жестів і рухів тіла. Але об’єм інформації постійно збільшувався, і для її опису, передачі за допомогою мови жестів доводилося витрачати надто багато часу, а точність передачі залишала бажати кращого (уявіть на мить, як може, наприклад, інвалід, з погризеними на полюванні шаблезубим тигром пальцями, пояснити нові принципи пристрою пасток – його буде дуже важко зрозуміти, адже він обмежений в можливостях жестикуляції). Зате аудіальна передача інформації не мала подібних мінусів і стала широко розповсюджуватися. Кожному предмету почав відповідати певний символ-слово.

Якби людство зупинилося на мові жестів, то, швидше за все, якийсь цивілізований побут можна було б налагодити, а ось про розвиток науки довелося б забути. Подумайте – як можна виразити за допомогою жестів поняття кібернетики, як пояснити, що таке комп’ютер? Знову ж, розвиток науки і техніки вимагає відповідної мовної еволюції. Уявіть, що слово «комп’ютер» не з’явилося, та й не було б будь-якого іншого його замінника. Як доводилося б пояснювати, про що йде мова? «Електронний пристрій, що вміє рахувати і вирішувати логічні завдання, оснащений прямокутним екраном і набором клавіш»? Погодьтеся, це не тільки звучить дико, але ще і вкрай незручно для користувача. Якби кожен раз, кажучи про комп’ютер, доводилося описувати його таким громіздким набором символів, то про будь-який розвиток в кібернетиці довелося б забути.

Але саме ця ситуація склалася у фізиці, мова якої – математика – відстала і не в змозі вже описувати спостережувані явища. Громіздкі й важкі формули нагадують вищенаведений опис комп’ютера: вони так само «зручні» для роботи і настільки ж «повно» описують предмет, символом якого є.

В результаті залишається або відкласти в сторону спроби подальшого пізнання світу – до тих пір, поки математика не почне справлятися з покладеним на неї… ні, не завданням, місією; або скористатися методом Демокріта і описувати явища, мінімально користуючись математикою.