Цікаве

Людина і планета: що між ними спільного?

У людини і планети є багато спільного, вони обидва є живими організмами. Наприклад, в системному устрої планети Земля ми маємо такі елементи, як повітря, вода, гірські породи, магма. Вода може бути представлена ​​як «тверде повітря», а магма як «рідкий камінь».

Підписуйся на "Дивовижний світ" у Телеграмі!

Ці чотири елементи системних зв’язків дають розуміння «лабіринту», структуру якого нам підказали стародавні мислителі, показуючи принципи побудови «солітону» – космічного атома великого організму Всесвіту.

У давнину гірські утворення так і називали – кістками Гора, порівнюючи планету з гігантською людиною. Так і на планеті Земля – ​​«вселенського атома» – хребти і гори «ростуть» для того, щоб направляти рух вод і вітрів подібно до лабіринту або солітонів в потрібну сторону. Ті ж принципи ми спостерігаємо у людини: її скелет служить основою, на якому базується вся система життєзабезпечення, нервова система і м’язовий каркас, все те, що і робить людину людиною.

У природі існує певний порядок: всі тіла при нагріванні розширюються, а при охолодженні стискаються. Все, крім води, яка є основним джерелом життя на Землі. При температурі від 0 до +4 градусів вода при охолодженні розширюється, при нагріванні стискається. При +4 градусах вода має найбільшу щільність, рівну 1000 кг / куб.м.

Завдяки цьому восени та взимку в глибоких водоймах конвекція відбувається своєрідно. Коли вода, охолоджуючись зверху, опускається вниз на дно тільки до тих пір, поки її температура не знизиться до +4 градусів. Тоді в стоячій водоймі встановлюється розподіл температур: 0, 1, 2, 3, 4 градуси, що дозволяє під шаром льоду жити мешканцям водойм. Температура води в даному випадку представляє класичний варіант числового ряду таблиці Піфагора.

А вся таблиця Піфагора представляє собою своєрідну матрицю, яка показує внутрішній енергетичний потенціал води від 0 градусів (81 діелектрик) і далі до 100 градусів при кипінні, в якій представлена ​​схема водного розподілу життя на планеті. Вона дає наочне уявлення: від 1 і нижче в сторону мінімізації – лід. Від 100 і вище в бік збільшення – пара. У таблиці Піфагора представлена ​​триєдина сутність води в трьох іпостасях нижчого, середнього і вищого єства. А самі числові ряди визначають складові води: дистильована, важка, легка, середня, жива, мертва і т. д.

До цього моменту нам ніхто не сказав розбірливо і дохідливо – чому б’ється серце людини? Напевно, тому, що людина, як похідне планетарного організму, створена по (подобі) єдиному системному стандарту. Земля отримує від Сонця величезну кількість енергії і зберігає при цьому приблизно постійну температуру. Це означає, що наша планета випромінює в космос приблизно таку ж кількість енергії, яку отримує з космосу, і людина також має своє світіння потужністю близько 300w.

Без тепла немає життя. Відомо, що занадто сильний холод або спека руйнують все живе.

Кров – прекрасний теплоносій, і тепло артеріальної крові, що йде зсередини тіла, обігріває венозну кров, що вертається від кінцівок, які стикаються з холодними і крижаними поверхнями. Цей теплообмін здійснюється за допомогою противотока в пучку капілярів, де вени і артерії стикаються. Але в цій схемі температурного режиму людина ніяк не вкладається.

Тому що він голий і може жити тільки в певних кліматичних умовах, наприклад, в умовах стародавнього Єгипту і стародавньої Індії, Месопотамії і Вавилона. Людина не має ні власного, ні пір’яного покриву. Єдине місце, відповідне для існування «голої» людини – це океан (про що нам люб’язно повідомив Чарльз Дарвін).

Далі знайдемо аналогію людської життєвої активності з природними силами планети.

Серце в даному випадку буде хорошим аналогом, для порівняльного показу: у планети Земля серцем є світовий океан, що складається, як і у людини з 4-х відділів – це Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан і Північний Льодовитий океан. Ритмічність роботи світового океану визначається припливом і відливом на добу протягом 24 годин.

Серцева діяльність людини забезпечується системою кровопостачання, яка ділиться на дві частини артеріальна і венозна. У людини, крім артерій, система кровотворення об’єднує в собі печінку, селезінку, капілярну мережу, назад в серце кров доставляє венозна система кровообігу. У планети роль печінки і селезінки виконують наявні льодовики. Артеріальну мережу представляють собою опади, підземні води, а венозна мережа це річки, що повертають воду в океан, де греблі мають аналог тромбу.

Час – одна з форм сприйняття простору, він пов’язаний з встановленням причинного зв’язку між минулим, сьогоденням і майбутнім.

Для розрахунку приблизних тимчасових свідчень ми візьмемо місячний принцип, який тісніше співвідноситься з фізіологією людини. Для цього обчислимо тривалість життя середньої людини: 28 років х на 4 цикли (зворотним рахунком 4 тижні в 1 місяці = 112 років або 7 × 16). Стільки повинна жити середня людина.

Далі знайдемо аналогію людської життєвої активності з природними силами планети.

Серце людини б’ється з частотою 60-80 і більше ударів на хвилину. За середню величину візьмемо 80 і отримаємо: в добі 1440 хвилин, отримуємо 1440 × 80: 2 = 57600, тобто за одне «биття» планетарного серця, серце людини скорочується 57600 раз.

Далі проводимо аналогію, порівнюючи тривалість життя планети і людини: 112 років х 57600 × 777 = 5012582400.

Дані можливих обчислень відповідають даним в розрахунках віку планети Земля 5 мільярдів років. Подібним чином можна проводити і інші дослідження, наприклад, дихання або щось інше, які будуть так само аналогічні.

Тут, напевно, треба завжди пам’ятати і вчасно зметикувати, що робити, якщо планета в черговий раз «захоче помитися» і очиститися від бруду, який ми на неї насипали.