Воістину це незвичайне місто на планеті, яке не те що з висоти пташиного польоту можна побачити, а й проходячи повз, ви б точно його пропустили.
Тільки табличка посеред розпеченої рівнини Австралії і фрагменти будинків, в яких складно впізнати житлові будівлі, видають місце знаходження унікального підземного міста Кубер Педі.
У ньому не просто живуть і працюють самі звичайні люди, а й примудряються зустрічати туристів, які нескінченним потоком прагнуть відчути на собі всі принади проживання під землею.
Найвигадливіше австралійське місто Кубер-Педі, в якому проживає 1916 жителів, неможливо знайти, якщо не знаєте, де шукати. Лише позначення на карті говорить про те, що воно знаходиться на 846 км. шосе Стюарт на північ від Аделаїди в Південній Австралії, практично біля пустелі Вікторія. А за допомогою покажчиків зможете знайти вхід в нього, але при цьому потрібно бути гранично обережним.
Про це попереджають і безліч покажчиків на підступах до міста, сповіщаючи про те, що потрібно бути уважними і дивитися під ноги, інакше можете «звалитися» в нього.
І це не чийсь дурний жарт, а цілком реальна загроза життю, адже входом в Кубер-Педі є звичайні дірки в землі, які служили входом в шахти. Як стверджують місцеві жителі їх на пустинній території на початок цього століття вже нарахували близько 250 тис!
Спочатку це місце носило назву «Опалове поле у гірського кряжу Стюарта», але після того як в 1915 році тут почали активно добувати опал, австралійські аборигени назвали його Купа Піті (kupa piti), що означає «дірка білої людини». Оскільки в гірничовидобувних компаніях були іноземці, незабаром з’явилася англомовна версія цієї фрази – Кубер-Педі.
Нове місто практично відразу зароджувалося під землею, адже робітники не змогли жити в жахливих кліматичних умовах і просто перестали виходити назовні, залишаючись після роботи в цілющій прохолоді.
І це не дивно, з огляду на той факт, що влітку ця земля розжарюється понад 40 градусів, а взимку – катастрофічно промерзає. А ось глибоко в шахтах температура повітря круглий рік залишається стабільною і комфортною – 22-24°, та й піщані бурі не страшні, тому що нові робітники з сім’ями оселялися під землею в уже відпрацьованих шахтах.
На даний момент місто має цілком розвинену інфраструктуру і налічує понад 1500 будинків, причому його приміщення нічим не відрізняються від звичних умов життя сучасної людини.
Вже не одне десятиліття це загадково-дивне поселення приваблює натовпи туристів. Щорічно сюди прибуває величезна кількість туристів, що цікавляться не просто красою дорогоцінних каменів, які тут як раніше добувають, а й незрозумілим життям людей цього дивного підземного міста.
Кубер-Педі вже більше 100 років є «світовою столицею виробництва опалу», в ньому зосереджено близько 30% земної запасу цього мінералу.
Деякі будинки настільки неординарного міста все-таки мають зовнішні фасади, хоча їх можна розрізнити лише при близькому розгляді.
Такі апартаменти вважаються найпрестижнішими, адже до них надходить денне світло, та й вхідні двері присутні, на відміну від інших, які задовольняються звичайною дірою.
В іншому підземні житла не відрізняються від звичних будинків і квартир і мають всі ті ж блага і функціонал, що і наземні приміщення. Лише трохи різниться стиль оформлення інтер’єру, адже є можливість використовувати два варіанти обробки.
У першому випадку господарі залишають внутрішній простір в первозданному вигляді, де зберігається колір і фактура породи, які просто розкривають спеціальним скріплюючим розчином, щоб не сипався пил.
У другому ж варіанті всі оздоблювальні роботи проводять за допомогою сучасних будівельних матеріалів і тоді інтер’єр підземного будинку неможливо відрізнити від типового наземного житла. Єдине, що ускладнює існування жителів Кубер-Педі – відсутність води.
Як тільки не бурили надра землі, скільки хто не шукає її, але все марно. У минулі часи її привозили за багато кілометрів на мулах, і коштувала вона величезних грошей. На даний момент вже проведено водопровід, але вартість і раніше залишається високою.
З огляду на той факт, що місто стало місцевою визначною пам’яткою і в його надра потягнулися натовпи туристів, підприємливі мешканці почали більш ретельно розвивати інфраструктуру свого нестандартного поселення.
Так, наприклад, в 1981 році Умберто Коло дізнався про потенціал цього регіону і вирішив побудувати перший підземний готель Desert Cave, який до цих пір є найпопулярнішим. І тепер допитливі екскурсанти не просто могли подивитися на підземне місто, а й пожити в цьому унікальному місці.
Природно, в ньому почали відкриватися кафе і ресторани, модні бутики та ювелірні крамнички, які пропонують широкий асортимент виробів, де обов’язково присутній опал. Є не тільки розважальні центри, де можна пограти в більярд або поспілкуватися з друзями, але і культурні об’єкти.
У місті діють три церкви, художня галерея, бібліотека, книжковий магазин і музей опалів, розташований в найпершій шахті, яку відкрили ще в 1915 році.
На поверхні землі навіть оформили поле для гольфу, але це розвага для любителів екстриму (враховуючи кліматичні особливості регіону). Щоб зробити удар учасникам гри доводиться носити пластину з дерном, адже на цій ділянці землі взагалі немає трави. В особливо спекотні літні дні ігри влаштовують вночі і використовують спеціальні світлові м’ячики.
Але не тільки підземне місто Кубер-Педі є пам’яткою цього регіону, адже поруч з ним знаходиться Місячна долина – улюблене місце зйомок фантастичних фільмів.
Саме ця територія стала знімальним майданчиком для натурних зйомок кінострічок: «Чорна діра», «Кенгуру Джекпот», «Божевільний Макс 3: Під куполом грому» і «Пригоди Прісцилли, королеви пустелі».
