Цікаве

Як одягатися «по закону» в різних країнах світу?

У світі існує чимало законодавчих дивацтв, що регламентують вбрання людей, як в цілому, так і для певних випадків життя. Яких тільки дивних обмежень або, навпаки, – дозволів не зустрінеш, порившись в правові акти…

Підписуйся на "Дивовижний світ" у Телеграмі!

Почнемо з загальних правил, що викликають посмішку. У північно-каролінському Мобіле чомусь жінкам забороняється носити туфлі на підборах вище 3,8 см. Чи то раніше власниці шпильок часто спотикалися, чи то  низькорослі чоловіки в цьому місті відрізнялися сильним небажанням дивитися на жінок з низу до верху – можна лише гадати. У всякому разі, якщо комусь із представниць прекрасної статі захочеться порушити цю заборону, формально при собі потрібно мати 20 доларів для сплати штрафу.

До речі, про взуття як такого. Якщо воно набридне і захочеться побродити босоніж, то не скрізь можна запросто його скинути. У Техасі, зокрема, потрібно спочатку отримати дозвіл муніципалітету, який коштує п’ять баксів. Якщо ж цього не зробити, за самовільне роззування поліція може накласти штраф у восьмикратному розмірі від цієї суми. У Північній Дакоті навпаки – можуть притягнути до відповідальності людину, якщо вона не зняла взуття перед сном. Питається: як, крім показань свідків, можна виявити цей факт?

У арізонському Ногалезі категорично заборонені підтяжки для підтримки штанів. Чим вже ця дрібниця не догодила владі?! Судити важко, а припускати можна все, що завгодно: наприклад, можливо, одного разу одна з підтяжок у когось зірвалася з пояса і вибила око власнику або комусь іншому або просто боляче ляснула?

У алабамському Анністоні можуть бути встановлені обмеження на носіння джинсів. Тобто взагалі-то їх можна надягати, але тоді вже ні в якому разі не показуватися на головній вулиці міста. Загалом, вибирати: або джинси, або вільний маршрут. Прямо дипломатичний протокол якийсь, ні дати, ні взяти. Естетичний смак міської влади Кармела (штат Hью-Йорк) колись образив, ймовірно, вигляд чоловіка, в піджаку та брюках  різного тону, і за подібну вільність любителів контрастів в екіпіровці вирішили штрафувати на п’ятсот доларів. Цей захід поки що не скасували.

В Австралії діє заборона на розгулювання в чорному одязі в поєднанні із взуттям із повсті і з обличчям, вимазаним готеліном, – це, бачте, розпізнавальний наряд зломщика. У провінції Вікторія закон теж звертає особливу увагу на колір одягу, точніше, брюк: в рожевих заборонено з’являтися по неділях після полудня.

Але якщо на батьківщині кенгуру за це покладено штраф, то в американському Сант-Кроіксі (штат Вісконсин) жінку, яка дозволила собі вбратися в червоне, повинен, згідно із законом, очікувати арешт і тримісячне ув’язнення в тюрмі. Треба думати, що сьогодні ця страхітлива міра існує тільки на папері. Але ж існує!

В Італії чоловік, що з’явився на вулиці в спідниці, підлягає негайному взяттю під варту (як бути з туристами з Шотландії в національних костюмах?), а в американському Таксоні (штат Аризона) дамам забороняється виходити з дому в брюках. Підстава в обох випадках одна: одяг протилежної статі.

У деяких місцях особливою увагою вшанували танцювальні наряди. Так, в Північній Дакоті капелюх на голові будь-якої людини, що весело танцює, виписує пристрасне танго або романтично кружляє під музику – достатній привід для перепровадження в тюрму. У Норфолку (штат Вірджинія) танцююча дама, що не вдягнула корсет – порушниця закону.

Ряд правових норм стосується топлес. За старовинним ухвали міської ради Ліверпуля, які не скасованим донині, загальне правило заборони на появу в громадських місцях жінок з оголеними грудьми містить виняток для торговок рибою. Це правило настільки давнє, що місцева влада навіть намагалася опротестувати факт його наявності. Але ж ні, виявляється, існує.

У Бразилії подібний припис сформульований досить химерно: без верхньої частини купальника заборонено показуватися на громадських пляжах… непривабливим жінкам. Цілком очевидно, що санкції з цього приводу не можуть обійтися без експертизи зовнішності підозрюваної в некрасивості дами, але про критерії оцінки закон замовчує. Мабуть, результат виявляється справою смаку.

А найсуворіші вимоги до купального костюму збережені в установленнях для пляжу Брайтон Біч в австралійській Вікторії: купальник повинен закривати тіло від горла до колін. І де такий сьогодні дістати? Хіба що замовити в ательє індивідуального пошиття. Жарт, звичайно.

У Кентуккі правила обговорюють умови появи в пляжній екіпіровці. Зокрема, йдеться про те, що «жодна особа жіночої статі не може з’явитися в купальнику на дорозі … якщо вона не супроводжується двома поліцейськими або не озброєна палицею». Ось це я розумію: захист честі і гідності дам. А у Флориді – уявляєте? – ті, хто в купальниках, не мають права співати!

З приводу варіацій на тему нудизму теж існують норми. І якщо в Таїланді забороняється виходити з дому, не маючи на тілі нижньої білизни, то в Сент-Луїсі (Міссурі) ще крутіше: не можна виносити з будинку, що горить жінку, яка одягнена в нічну сорочку. Прямо скажемо, суворі звичаї.

Відносно «ню» є такі приписи: бразильцям не можна показуватися голяка в Hаціональній опері в Сан-Паулу; сінгапурцям забороняється в такому вигляді ходити навіть по дому, помічені в подібній поведінці звинувачуються в порнографії. Аргумент той ще, звичайно, але все-таки рішення хоч якось обґрунтовується.

Але ось чому у Флориді вважається незаконним прийняття душу в голому вигляді, а Оксфорді (Огайо) – роздягання жінки «в присутності» портрета чоловіка, – зовсім незрозуміло. Мені, принаймні. А вам?